Анггераіні Ела, аспірант, факультет економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

ORCID ID: 0000-0001-9397-0169
e-mail: elaanggeraini@gmail.com

Вах’юді Тертіарто, доктор економічних наук, викладач факультету економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

ORCID ID: 0000-0003-4056-5105
e-mail: tertiarto_wahyudi@unsri.ac.id

Юснаіні, доктор економічних наук, викладач факультету економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

ORCID ID: 0000-0003-4153-9582
e-mail: yusnaini_msi@yahoo.com

Фактори впливу на розкриття інформації про навколишнє середовище в текстильних та швейних компаніях

Анотація. Екологічні проблеми на сьогодні є важливими для інвесторів та уряду. Більшість текстильних та швейних компаній недостатньо звертають увагу на навколишнє середовище. Це дослідження було проведено з метою аналізу впливу висвітлення в ЗМІ та ради комітетів на розкриття інформації про навколишнє середовище у 14 текстильних та швейних компаніях, що котирувалися на Індонезійській фондовій біржі (IDX) у 2015-2018 роках. Дані для дослідження були отримані завдяки бібліотечним методам та документації та проаналізовано за допомогою регресії даних панелі задач, а документацію вивчено за допомогою Eviews program. Очікувалось, що результати дослідження стануть довідковим матеріалом для подальших досліджень, пов’язаних із розкриттям інформації про навколишнє середовище.

Метою статті є аналіз впливу засобів масової інформації та висвітлення ради комітетів на розкриття інформації про навколишнє середовище в текстильних та швейних компаніях, що котирувалися на Індонезійській фондовій біржі  у 2015-2018 роках.

Результати дослідження свідчать, що: висвітлення засобів масової інформації вплинуло на розкриття інформації про навколишнє середовище; розмір ради комітетів мав вплив на розкриття інформації про навколишнє середовище; освіта уповноважених ради комітетів вплинула на розкриття інформації про навколишнє середовище та частка незалежних уповноважених не вплинула на розкриття зазначеної інформації.

Результати дослідження дають змогу зробити висновок, що середня цінність розкриття інформації про навколишнє середовище текстильними та швейними компаніями в Індонезії все ще є дуже низькою (19 відсотків). Компанії повинні розкривати відповідну інформацію про навколишнє середовище, щоб мінімізувати несиметричність інформації у річному звіті. Крім того, поліпшення рівня висвітлення у ЗМІ, а також чисельності та рівня освіти ради уповноважених комітетів підвищить повноту розкриття інформації про навколишнє середовище. З іншого боку, відсутній суттєвий вплив частки незалежних уповноважених правління на зростання рівня повноти розкриття такої інформації.

Ключові слова: розкриття інформації про навколишнє середовище; висвітлення в засобах масової інформації; розмір ради комітетів; частка незалежних уповноважених та рівень освіти комісії.

Література:

1. Murni, A. (2016). Ekonomi Makro Edisi Revisi. Bandung: PT Refika Aditama.
2. GRI-G4. (2015). Sustainability Reporting Guidelines, Reporting Principles and Standard Disclosure. Retrieved from www.globalreportinginitiative.org
3. Paramitha & Rohman, A. (2014). Pengaruh karakteristik perusahaan terhadap environmental disclosure. Diponegoro Journal of Accounting, 3(3), 1-
4. Walhi, (2018). Kondisi Indonesia Masih Darurat Ekologis. Retrieved from http://www.walhi.or.id
5. Flieger, J., Fischer, M., Kupfer, T., & Eyerer, P. (2015). The contribution of life cycle assessment to global sustainability reporting of organizations. Management of Environmental Quality : An International Journal Article information, 16(2), 167-179. https://doi.org/10.1108/14777830510583182.
6. Effendi et al. (2012). Faktor – Faktor yang Mempengaruhi Tingkat Pengungkapan Tanggung jawab Lingkungan dalam Laporan Tahunan. JEAM, 11(2), 19–32.
7. Anggrarini, D., & Taufiq, E. (2016). The Affect of The Size of Commissioners Board and The Size of the Company Regarding to The Enviromental Disclosure. The Accounting Journal of Binaniaga, 01(02), 35-
8. Solikhah, B., & Winarsih, A. M. (2016). The Effect of Media Coveage, Industry Sensitivity and Corporate Governance Structure to Environmental Disclosure Quality. Jurnal Akuntansi Dan Keuangan Indonesia, 13(1), 1-
9. Akrout, M. M., & Othman, H. Ben. (2016). Oenwrship structure on environmental disclosure in Mena Emerging countries. Corporate Ownership & Control, 13(4), 381-
10. Fashikhah, I., Rahmawati, E., & Sofyani, H. (2018). Determinan Environmental Disclosure Perusahaan Manufaktur di Indonesia dan Malaysia. Jurnal Akuntansi Indonesia, 7(1), 31-55.
11. Rabi, A. M. (2019). Board Characteristics on Environmental Disclosure: Evidence from Jordan. International Journal of Business and Management, 14(2), 57-65. https://doi.org/10.5539/ijbm.v14n2p57.
12. Brosius, H.-B. & Kepplinger, H. M. (1990). The Agenda-Setting Function of Television News Static and Dynamic Views. Communication Research, 17(2), 183-
13. Ayuso, M. G. & Larrinaga, C. (2014). Environmental Disclosure in Spain: Corporate Characteristics and Media Exposure. Spanish Journal of Finance and Accounting (October), 184-214. https://doi.org/10.1080/02102412.2003.10779479.
14. Amelia, & Cahyati, A. D. (2015). Pengaruh Kinerja Keuangan, Kinerja Lingkungan, Size, dan Ukuran Dewan Komisaris terhadap Environmental Disclosure. JRAK, 6(2), 64-
15. Sun, N., Salama, A., Hussainey, K., & Habbash, M. (2010). Corporate environmental disclosure, corporate governance and earnings management. Managerial Auditing Journal, 25(7), 679-
16. Suhardjanto, D., & Permatasari, N. D. (2010). Pengaruh Corporate Governance terhadap Environmental Disclosure dengan Environmental Performance sebagai Variabel Moderating. Jurnal Kinerja, 14(2), 151-164.
17. Suhardjanto, D. & Afni, A. N. (2009). Praktik Corporate Disclosure di Indonesia. Studi Empiris di Bursa Efek Indonesia. Jurnal Akuntansi, 14(2), 125-139.
18. Rahmawati, M. I. & Subardjo, A. (2017). Pengaruh Pengungkapan Lingkungan dan Kinerja Lingkungan Terhadap Kinerja Ekonomi yang di Moderasi Good Corporate Governance. Jurnal Buletin Studi Ekonomi, 22(2), 200-226.