Лі Пань, аспірант І курсу, спеціальність менеджмент, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ, Україна

ORCID ID: 0000-0001-8520-0842
e-mail: 504564464@qq.com

Самоорганізація в системі економічної безпеки Китаю: теорія і практика

Анотація. У статті пропонуються альтернативи вивченню економічної безпеки держави, а саме: застосування теорії самоорганізації в економічній науці на основі судження про те, що економіка не може назавжди залишатися в рівновазі. Економічні агенти постійно змінюють свої дії та стратегії у відповідь на результат, який вони створюють разом, що свідчить про реальний прояв самоорганізації в цій економічній системі. У минулому економічна наука в основному спиралася на такий підхід – підхід з точки зору рівноваги на макрорівні та на мікрорівні Homo economicus («економічна людина» або «раціональна людина»), який не приймає враховуючи економічну складність, нелінійність та самовпорядкування, що характерно для економічної політики Китаю. У зв’язку з цим у статті розглядається можливість підходу до самоорганізації у забезпеченні безпеки економіки та її сталого розвитку.

Ключові слова: економічна безпека; самоорганізація; економіка Китаю; економічна система; економічне зростання.

Література:

1. Булавко В. Г., Гусаков В. Г., Нікітенко П. Г. Економічна безпека : теорія, методологія, практика. 2009. 394 с. URL : http://elib.bsu.by/handle/123456789/14142 (дата звернення: 01.08. 2021).
2. Лебон Г. Психологія народів і мас. СПб. : МАКЕТ. 1995. 316 с.
3. Крикун В. А. Теорія поведінкової економіки в дослідженні українського банківського ринку за роки незалежності. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Економіка і менеджмент. 2017. Вип. 24(1). С. 18-22.
4. Полтерович В. М. Криза економічної теорії. Економічна наука сучасної Росії. № 1. С. 44-46.
5. Пугачова Є. Г., Соловьєнко К. М. Самоорганізація соціально-економічних систем : навч. посіб. Іркутськ : Изд-во БГУЕП, 2003. 172 с.
6. Грачова Ю. А. Становище народу насі в КНР в перше десятиліття реформ і відкритості. Проблеми Далекого Сходу. 2015. №6. С.102-115.
7. Гіпотеза трьох секторів економіки. Вікіпедія : веб-сайт. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/Гіпотеза_трьох_секторів_економіки (дата звернення: 01.08.2021).
8. Єгорова-Гудкова Т. І. Міровооззренческо-методологічні аспекти проєктування стійких економічних систем : закон золотого перетину. Економіка. Менеджмент. Підприємництво. 2014. №1. С.169-183.
9. Lei, X., Zhang, Y., & Li, S. Review of China’s Household Contract Responsibility System with Remuneration Linked to Output. 2nd International Conference on Economy, Management, Law and Education (EMLE 2016). 2016. С. 88-91. https://doi.org/10.2991/emle-16.2017.18
10. Коефіцієнт Джині. Вікіпедія : веб-сайт. URL : https://ру.wікіпедіа.орґ/wікі/Коэффициент_Джини (дата звернення: 16.08.2021).
11. Gini index – East Asia & Pacific. China in 2016. World Bank : веб-сайт. URL : http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI?locations=Z4-CN (дата звернення: 01.08.2021).
12. Національне бюро статистики Китаю : офіційний сайт. URL : https://data.stats.gov.cn/easyquery.htm?cn=C01 (дата звернення: 01.08.2021).