Аманда А. П., аспірант, факультет економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

ORCID ID: 0000-0002-5142-5370
e-mail: afifahputriamanda18@gmail.com

Кадір С. А., кандидат економічних наук, викладач факультету економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

e-mail: syamsurijalkadir@gmail.com

Чодіджах Р., кандидат економічних наук, викладач факультету економіки, Університет Шривіджая, Палембанг, Індонезія

e-mail: roossaleh@gmail.com

Фактори, що впливають на працемісткість: тематичне дослідження в провінції Південна Суматра

Анотація. Дослідження було проведено з метою аналізу впливу мінімальної заробітної плати в провінціях, економічного зростання, інвестицій, мінімальної заробітної плати аграрного сектору та мінімальної заробітної плати несільськогосподарського сектору на працемісткість у Південній Суматрі в 1998-2017 роках. Дані, що використовуються в цьому дослідженні, є вторинними даними, отриманими зі статистичного центру Південної Суматри та з відповідних публікацій попередніх досліджень. Дані були проаналізовано за допомогою множинного регресійного аналізу та зібрані за період 1998-2017 років (20-річний період). Очікується, що результати дослідження стануть довідковим матеріалом для подальших досліджень та будуть враховані при впровадженні політики трудових відносин у Південній Суматрі.

Метою дослідження є визначення факторів, що впливають на працемісткість у Південній Суматрі в 1998-2017 роках.

Результати дослідження свідчать, що мінімальна заробітна плата на рівні провінцій не впливає на працемісткість у Південній Суматрі. Економічне зростання, інвестиції та мінімальна заробітна плата в аграрному секторі та несільськогосподарському секторі впливають на працемісткість у Південній Суматрі.

Отже, на основі отриманих результатів можна зробити висновок, що уряд Південної Суматри має бути зацікавлений у розробці політики заробітної плати як щодо мінімальної заробітної плати в провінціях, так і мінімальної заробітної плати в секторах, враховуючи пов’язані сторони (і компанії, і працівників). Крім того, економічне зростання та рівномірно розподілена інвестиційна вартість можуть підвищити працемісткість та сприяти добробуту працівників.

Ключові слова: провінційна мінімальна заробітна плата; економічне зростання; інвестиції; мінімальна заробітна плата аграрного сектору; мінімальна заробітна плата несільськогосподарського сектору; працемісткість.

Література:

1. Agrawal, N. (1996). The Benefits of Growth for Indonesian Workers. Policy Research Working Paper, World Bank, Vol. 6.
2. Arsyad, L. (1992). Ekonomi Pembangunan. Bagian Penerbitan STIE YKPN.
3. Badan Pusat Statistik. Buku Keadaan Angkatan Kerja di Provinsi Sumatera Selatan. (2017). Palembang: Badan Pusat Statistik.
4. Badan Pusat Statistik. Buku Sumatera Selatan dalam Angka. (2017). Palembang: Badan Pusat Statistik.
5. Bellante, D., Mark,J. (1983). Labor Economic: Choice in Labor Market. New York: McGraw-Hill Book Company.
6. Bienvenido, O. (2010). Temporary Contracts And Labour Productivity In Spain: A Sectoral Analysis. Journal of Productivity Analysis. Vol. 34 (2010) 199 -212. https://doi.org/10.1007/s11123-010-0185-z
7. Boltho, A., Andrew, G. (1995). Can Macroeconomic Policies Raise Employment? International Labour Review 134: 451-470.
8. Borjas, G. (2015). Labor Economics. Seventh Edition. McGraw-Hill-Irwin. International Edition.
9. Choi, K. (2007). The Employment Effect of Economic Growth: Identifying Determinant of Employment Elasticity, Paper, Chonbuk National Univ. 2007, 10. https://doi.org/10.1057/9780230627383_4
10. Chusna, A. (2013). Pengaruh Laju Pertumbuhan Sektor Industri Terhadap Penyerapan Tenaga Kerja di Provinsi Jawa Tengah. Economics Development Ananlysis Journal. EDAJ 2 (3). 14-23.
11. Danziger, L. (2009). The Elasticity of Labour Demand and the Minimum Wage. Journal of Population Economics, 22(3), 757-722. https://doi.org/10.1007/s00148-007-0179-y
12. 1996. Perekonomian Indonesia. Erlangga, Jakarta
13. Feriyanto, N., Sriyana, J. (2016). Labor Absorption Under Minimum Wage Policy In Indonesia. Jurnal Ilmiah. Department of Economics Universitas Islam Indonesia.
14. Fopuhunda, T., Atiku, Olusegun, S., & Olanrewaju, L. (2011). Minimum Wage Implementation and Management in a Posr Recession Economy : The Nigerian Experience. European Scienjtific Journal. 8(7), p:18-35.
15. Ghozali, I. (2011). Aplikasi Analisis Multivariate dan Ekonometrika, Teori, Konsep dan Aplikasi dengan Eviews 10. Semarang: Badan Penerbit Universitas Diponogoro.
16. Gindling, T.H., & Terrell, K. (2006). The Effects of Multiple Minimum Wage Throughout the Labour Market: The Case os Costa Rica. Journal of Labour Economics, 14, 485-511. https://doi.org/10.1016/j.labeco.2006.01.004
17. Irawan & Suparmoko (2002). Ekonomika Pembangunan. Yogyakarta: BPFFE.Islam, Rizwanul. The Nexus of Economic Growth, Employement and Poverty Reduction: An Emperical Analysis. ILO, Geneva.
18. Javed, K., Siah, H., Awam, R. U. & Sher, F. (2001). Foreign Direct Investment, Economic Growth and Employment: Evidance From Pakistan. Interdisciplinsry Journal of Contemporary Research in Business, 3(9), 925-942.
19. Kapos (2005). The Employment Intensity of Growth: Trends and Macroeconomics Determinant. Employment Strategy Papers: International Labour Office. pp 143-201.
20. Kuncoro, H. (2002). Upah Sistem Bagi Hasil dan Penyerapan Tenaga Kerja. Jurnal Ekonomi Pembangunan. Kajian Ekonomi Negara Berkembang, hal 45- 56, 7(1).
21. Magruder, J. R. (2013). Can Minimum Wages cause a Big Push? Envidence from Indonesia. Journal of Devolopment Economic, 100-48-62. https://doi.org/10.1016/j.jdeveco.2012.07.003
22. Muhyiddin, T. N. (2018). Ekonomi Ketenagakerjaan. Palembang: Universitas Sriwijaya.
23. Muhyiddin, T. N., Tarmizi, M., Irfan. & Yulianita, A. (2017). Metodologi Penelitian Ekonomi & Sosial Teori, Konsep, dan Rencana Proposal. Jakarta: Salemba Empat.
24. Mulyadi, S. (2002). Ekonomi Sumber Daya Manusia. Jakarta: PT Raja Grafindo Persada.
25. Mankiw, N. G. (2006). Makroekonomi. Edisi 6. Jakarta : Erlangga.
26. Miar (2014). Influence of Economic Growth to Manpower Absorption and People Welfare in Regencies/Cities. Jounal of Economics and Sustainable Development, 5(21).
27. Noviyani (2007). Hubungan Penerimaan dengan Produk Domestik Regional Bruto Perkapita Provinsi di Indonesia. Jurnal Kajian Ekonomi, 1(3), 530-539.
28. Pardi, S. (2007). Faktor-Faktor yang Mempengaruhi Penyerapan Tenaga Kerja. Jurnal Ilmu Ekonomi, 1(10).
29. Setiawan, & Kusrini, D. E. (2010). Ekonometrika. Yogyakarta : Andi.
30. Sidik, F. (2012). Analisis Kebijakan Upah Minimun terhadap Penyerapan Tenaga Kerja Sektoral di Pulau Jawa, Institut Pertanian Bogor.
31. Simanjuntak, P. J. (1985). Pengantar Ekonomi Sumber Daya Manusia. Penerbit FEUI (Fakultas Ekonomi Universitas Indonesia). Jakarta.
32. SMERU (2001). Dampak Kebijakan Upah Minimum terhadap Tingkat Upah dan Penyerapan Tenaga Kerja di Daerah Perkotaan Indonesia. SMERU: 4. www.smeru.or.id.
33. Sodik, J. (2005). Investasi dan Pertumbuhan Ekonomi Regional. Jurnal Ekonomi Pembangunan, 10 (2), 157-170.
34. Soeherman, D. A. (2014). The Influential Investment on Economic Growth and Labor Absorption and Public Welfare of District/City in East Java Province. GSTF Journal on Business Review (GBR), 3(4), 45-62.
35. Sulistiawati, R. (2012). Pengaruh Upah Minimum terhadap Penyerapan Tenaga Kerja dan Kesejahteraan Masyarakat di Provinsi di Indonesia. Jurnal Eksos, 8(3), 195 -211.
36. Wahyu, W. W. (2015). Analisis Ekonometrika dan Statistika dengan Eviews (Edisi 4). Penerbit: UPP STIM YKPN. Jakarta.
37. Waisgrais, Sebastian, 2003. Wage Inequality and the Labor Market in Argentina: Labor Institutions, Supplyand Demand in the Period 1980-1999. International Institute For Labor Studies Discussion Paper.DP/146/2003 pp 1-53, Decent Work Research Programme. http://doi.org/10.2139/ssrn.334920
38. Wihastuti, L. (2017). Upah Minimum Provinsi (UMP) dan Penyerapan Tenaga Kerja di Pulau Jawa. Jurnal Gama Societa, 1(1).